Досвід роботи вчителя історії Куковинець Т.М.

«Роль інноваційних технологій у формуванні навчальних компетенцій школярів на уроках історії та правознавства».

Перед людиною є три шляхи до розуму: шлях роздумів – найбільш благородний, шлях наслідування – найлегший, шлях особистого досвіду – найважчий.
Конфуцій

Сучасному інформаційному високотехнологічному суспільству потрібна людина, що не лише володіє певною сумою знань, умінь і навичок, а що важливіше, вміє самостійно здобувати й використовувати на практиці ці знання, спілкуватися й співпрацювати з людьми, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи розв’язання різнопланових життєвих ситуацій.
"Технологія завтрашнього дня, - зазначав англійський філософ О.Тоффлер, - потребує не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється".

Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі – ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання. Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання постає перед вчителем. Вчитель сьогодення завжди у пошуку. Він має навчити учнів мислити, критично оцінювати дійсність, мати і відстоювати власну думку, виробляти індивідуальний стиль, тому була вибрана тема : «Роль інноваційних технологій у формуванні навчальних компетенцій школярів на уроках історії та правознавства ».

Основна ідея досвіду: створення умов для активної розумової діяльності учнів на всіх етапах засвоєння історичного матеріалу, навчання мисленню, аналізу різних аспектів історичних подій, фактів, явищ, творчого розв’язання проблем, підготовки до успішної професійної діяльності.

Мета досвіду: залучити дітей до систематичної творчої, пошукової, експериментальної роботи. Виховання активної, компетентної, креативної особистості, яка вміє бачити і вирішувати нестандартні проблеми.

Актуальність досвіду дає можливість втілення в практичній діяльності головної мети сучасної освіти та освіти для сталого розвитку – всебічний розвиток людської особистості, розвиток критичності та абстрактно-логічного мислення, творчої ініціативи, застосування отриманих учнями знань у повсякденному житті, формування внутрішньої мотивації активної життєвої позиції.

Нормативно - правовою базою досліджуваної проблеми є: Закони України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті та іншими офіційними документами.

Використовуючи на уроках прийоми інтерактивного навчання, активізується навчальна діяльність учнів, вчитель стає організатором учнівського колективу, консультантом. Учні набувають на уроках історії та правознавства комунікативних умінь і навичок спілкування. Це сприяє підвищенню їхньої мотивації до навчання. Використання інтерактивних методів дає можливість створювати таку атмосферу на уроці, яка сприяє тісному співробітництву, надає можливість якнайповніше реалізувати особистісно - зорієнтоване навчання.

Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі. Робота почалась над впровадженням інтерактивних методів з опрацювання праці Пометуна і Пироженка «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», у якій викладені основи класифікації і особливостей застосування цих методів. У впроваджені їх в практику навчання правознавства допоміг посібник Клясена Н.Л. « Кращі уроки. Правознавство. Практичний курс . 9 клас » , виданий видавничою групою «Основа». І, нарешті, допоміг досвід вчителів, елементи якого трапляються на сторінках фахового журналу «Історія та правознавство» , який видається тою ж видавничою групою.

Використовуються такі технології навчання:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:

навчання в парах, ротаційні (змінювані) трійки, два - чотири - всі разом, "карусель".

2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання

обговорення проблеми в загальному колі, "мікрофон", незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь, вирішення проблеми..

3. Технології ситуативного моделювання:

симуляції, спрощене судове слухання, розігрування ситуацій за ролями.

4. Технології опрацювання дискусійних питань:

метод – прес, "займи позицію", "зміни позицію", неперервна шкала думок, дискусія, дебати.

Для того, щоб охопити весь необхідний навчальний матеріал і глибоко його вивчити, на уроках застосовуються різні інтерактивні вправи.

Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці озвучується тема дискусії і запрошуються учні прийняти участь в обговоренні шляхом «штурму», який організовується за такими етапами:

• Усі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання порушеної проблеми.

• Ідеї записуються на дошці.

• Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.

• Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.
• Відбираються ті, що можуть допомогти розв'язати порушену проблему.

Наприклад, під час проведення уроку у 10 класі на тему «Правопорядок та правопорушення» для мозкового штурму пропонується питання: «Як визначити межу між пустощами та правопорушенням?». Серед відібраних ідей аналізуються ті, які найближчі до істини і формується спільна думка.

Треба намагатись уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставити відкриті питання, що починаються з «як?», «чому?», заохочувати учнів висловити свої думки, судження, почуття. Демонструється увага до всіх, дякуючи кожному за запитання чи висновок.

Наприклад, у 9-му класі вивчаючи тему «Правомірна поведінка та правопорушення» пропонується питання: «Назвіть причини, що спонукають до правопорушень?». Учні опрацьовують текст підручника, матеріал з додаткових джерел і разом обговорюють виниклі ідеї.

Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».

«Коло ідей» - учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Кримінальна відповідальність і кримінальні покарання» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, чи потрібно застосовувати смертну кару, як вид покарання. Обов’язково обґрунтовувати свою думку.

«Мікрофон» - по черзі висловлюються учні, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право голосу належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

Наприклад, при вивченні теми «Шлюб і сім’я» у 9 класі пропонується ситуація: уявіть, що ви депутат ВР. Спробуйте аргументувати прийняття закону про шлюбний вік 2012 р., який підвищує шлюбний вік для жінок до 18 років.

Проводиться робота в малих групах. Більшість завдань виконуються в малих групах або парах. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших. Формуються невеликі групи (п'ять-сім учнів), об'єднуються різними способами:

• всі учні розраховуються на першого, другого, третього, четвертого, п'ятого...;
• учні отримують різні картки з інформаційним текстом або статями нормативно-правових актів;

• об'єднуються із сусідом, сусідкою по парті та учнями ближніх парт.

Наприклад, 10 клас можна розділити на 4 групи: «історики», «економісти», «правознавці» і «екологи». Кожна група готує запитання сусідній по їх профілю, тобто 1) про історію розвитку держави; 2) про умови розвитку держави; 3) про принципи державного устрою; 4) про екологічні проблеми держави. Після опрацювання запитань відбувається обговорення.

Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Він використовується з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування. Таким способом обговорюється проблема: з якого віку діти можуть працювати під час вивчення теми «Праця неповнолітніх» .

Метод «Прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання.

Метод «Прес» має таку структуру та етапи.

1. Позиція «Я вважаю, що...» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).

2. Обґрунтування «...тому що...» (наведіть причину виникнення цієї думки).

3. Приклад «...наприклад...» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).

4. Висновки «Отже, я вважаю...» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити).

Наприклад, при вивченні теми «Державний лад» у 10 класі учні висловлюють свою позицію щодо питання, якою республікою повинна бути Україна – президентською, парламентською чи змішаною? Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюється в класі атмосфера довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності. З цією метою пропонується учням дотримуватися таких правил:

• Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.

• Критикувати думку , а не особу, яка її висловлює.

• Поважати всі висловлені думки.

• Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.
• Не змінювати теми дискусії.

• Заохочувати до участі в дискусії інших.

Для дискусії пропонуються суперечливі питання. Наприклад, у 9-му класі при вивченні теми «Шлюб і сім’я» ставиться питання: Чи потрібно укладати шлюбний договір? З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовується метод «Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Усі групи мають по черзі побувати в «Акваріумі», і результати їх роботи обговорюються в класі.

Такий метод можна застосувати, наприклад, при вивченні теми «Історичний аспект виникнення держави» у 10 класі. Для обговорення пропонуються питання:

1. Які заходи ви можете запропонувати для удосконалення демократії в Україні?

2. Яка теорія виникнення держави є найбільш привабливою й переконливою? Запропонуйте аргумент на її захист.

3. Назвіть приклади проявів влади різних видів, що мали місце в літературних творах, які ви вивчали на уроках української та зарубіжних літератур.

Запитання до класу
- Чи доведена думка?
- Чи погоджуєтеся з думкою групи?
- Який з аргументів був найпереконливішим?

Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність. Уроки-вікторини найчастіше проводяться у 9-му класі як уроки узагальнення знань, наприклад по темі «Закони в твоєму житті».

Активізації розумової діяльності учнів сприяє самостійна робота з вивчення певних тем і складання запитань, на які в тексті немає прямої відповіді, що змушує вдумливо читати текст, осмислювати його. Роботу можна урізноманітнити, наприклад, виділивши своєрідні опорні слова, що визначають основний зміст, розкривають суть явища або процесу, а учням пропонується скласти за опорними словами розповідь.

Особливо велике значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства має навчання їх прийомів роботи з підручником. На уроках діти знайомляться з нормативно-правовими актами, схемами, додатками. Коли матеріал простий і доступний, використовується самостійна робота з підручником у парах чи групах, поєднуючи з бесідою. Якщо матеріал уроку тісно пов’язаний з попереднім й учні краще підготовлені до його засвоєння, бесіда може мати проблемний характер.

Для кращого розуміння певних ознак чи явищ використовується метод пошуку аналогій. Це узагальнення певних ознак чи властивостей одних предметів і пошук подібних властивостей інших. Аналогії можуть бути прямими, символічними, фантастичними. Використання аналогій у творчому процесі розвиває логічне мислення, пам’ять, увагу, фантазію дитини.

На етапі закріплення вивченого матеріалу використовуються кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», вікторини , прийом «П’ять речень», а також складання синквейнів.

Неможливо проводити сучасний урок без інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Використання ІКТ дозволяє активізувати навчально-виховний процес на уроках через презентації (урок у 10 кл. «Екологічне право», урок 9 кл. «Правоохоронні органи» ), анімаційні та графічні матеріали ( урок у 10 кл. «Юридична відповідальність»), аудіо матеріали ( урок 9 кл. «Як дитина може захистити свої права»), відеоматеріали ( урок у 10 кл. «Кримінальне право»), інтернет-ресурси, проекти ( « Сімейне право»).

Метод проектів є основною технологією формування ключових життєвих та предметних компетенцій учнів. Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним результатом - проектом. Це може бути відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація. Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи. Можна впроваджувати різні їх форми: дослідницькі, творчі (ілюстрації до теми), ігрові, інформаційні. Учні працювали над такими проектами, як: «Трудове право», «Місцеве самоврядування».

Використання презентацій учнів дозволяє перетворити завдання написання проектних робіт учнів у творчий процес, що передбачає велику аудиторію слухачів. Після перегляду проводиться презентаційне обговорення та визначення кращих робіт. Такий вид заняття сприяє підвищенню інтересу до навчання, допомагає удосконалити їх аналітичні, мовні навички, розвивають творчу фантазію. Під час читання лекції використовуються вчительські та учнівські презентації: «Верховна Рада України», «Основні права, свободи та обов’язки громадян України»

Для більш глибокого засвоєння матеріалу і контролю знань використовуються різного роду тести й тренажери. Це можуть бути тести, складені викладачем у програмах Word чи Power Point, або готові варіанти тестів, яких дуже багато зараз у мережі Інтернет. Тести можуть бути у вигляді завдань і кількох відповідей, з яких потрібно вибрати правильний. Вони можуть бути представлені у вигляді малюнків, зображень, фотографій. Способи роботи з тестами різноманітні: фронтальне чи індивідуальне опитування,самостійне виконання тестів, після чого на екран виводяться правильні відповіді. Тренажери також містять завдання, що дозволяють організувати фронтальну, групову та індивідуальну роботу учнів на уроці й дома, провести моніторинг якості знань.

Документальні фільми мають бути розподілені за темами для кожного уроку. Потрібно вибирати окремі фрагменти, які не повинні заважати вчителю і учням у процесі проведення уроку. Кожен документальний фільм має автора з своїми поглядами, тому вчителю потрібно чітко відбирати відеоматеріал так, щоб учень міг самостійно робити висновки.

Впровадження ІКТ дає мені можливість:

- підвищити темп уроку;

- збільшити час для самостійної роботи учнів;

- дозволяє перевірити засвоєння теорії правознавства у всіх учнів;

- поглибити ступінь відпрацювання практичних умінь і навичок;

- вести диференційовану роботу з учнями;

- зацікавити предметом;

- розвинути творчий потенціал учнів;

- підвищити якість знань школярів.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи - самостійним пошуком, традиційними методами.

Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Вибір типу та форми уроку залежить від багатьох чинників: місця в навчальній програмі, розділу, теми уроку, врахування особливостей того чи іншого класного колективу (успішності, ставлення до предмета, ставлення до різних видів навчальної діяльності, загальної дисципліни). Але завжди треба намагатись організувати кожен урок так, щоб забезпечити не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але й їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому та загальнокультурному розвитку.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Ставлення до використання інтерактивних технологій на уроці досить неоднозначне. Одні педагоги вважають їх прогресивним кроком у розвитку педагогічного процесу. Існує також думка, що такі технології є компромісом з учнями, які не хочуть і не бажають наполегливо працювати. Однак саме інтерактивні технології підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перенавантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.

Така методика викладання історії та правознавства на практиці вже показала позитивні результати: учні вміють самостійно опрацьовувати матеріал, знаходити необхідну інформацію, краще володіють практичними навичками роботи з додатковим матеріалом. Кожен учень навчається у свій спосіб і у своєму темпі. А це у свою чергу стимулює учнів до вивчення предмета, розвиває їх самостійність та самодисципліну, вміння мислити творчо. А такий учень буде вміти постійно навчатися; цікавитися та любити працювати над складними ситуаціями; вміти організувати великий обсяг інформації; вміти творчо та винахідливо розв’язати складні проблеми; не боятися проблеми або невдачі, а сміливо шукати вихід із будь-якої ситуації; готовий продуктивно співпрацювати з іншими у складі команди.

Інтерактивні технології навчання використовуються і в позакласній роботі з предмету. Традиційними в школі стали тижні історії та правознавства. Проводяться виховні позакласні заходи: виставки малюнків, екскурсії до музеїв, презентації творчих проектів, предметні олімпіади, усні журнали, зустрічі з працівниками правоохоронних органів. Користуються популярністю у школярів інтелектуальні ігри: «Найрозумніший», «Брейн – ринг», «Юридичний аукціон».

Результатом впровадження розробленої системи роботи над проблемою є:

- зростання активності учнів на уроці, підвищення їх рівня знань. Знання учнів не є однаковими і різняться по глибині, оперативності, рівневі осмислення.

Саме ці риси знань формуються в результаті активного мислення:

- розвиток самостійності мислення дітей, прагнення їх застосовувати в нових ситуаціях;

- результативна участь вихованців у ІІ та ІІІ етапах Всеукраїнської олімпіади з історії та правознавства;

- формування світоглядних переконань учнів.

Учнями підтримується девіз: «Не для школи вчимося, для життя!»

Досвід роботи вчителя історії Єременко Т.І. в краєзнавчому музеї

Панорама педагогічних знахідок

Музейна педагогіка

З 2003 року в НВК №11 діє шкільний краєзнавчий музей, що став центром патріотичного, національного виховання школятів і місцем, що єднає школу і громаду міста та мікрорайону. Музей сприяє і навчаній роботі по історії.

Музейна педагогіка - напрямок освітньої діяльності. Музей в шкільному закладі використовується вчителем з освітньою метою, він являється одним з чинників цілеспрямованого забезпечення процесів виховання і навчання.

Музей в школі - цікаве явище, він інтегрований у навчально-виховний процес. Кожна експозиція музею являється засобом вивчення історії: знання і навички, необхідні дітям, передбачені програмою здобуваються через експонати , спонукають учнів до суджень, оцінок, почуттів. Використання експонатів музею допомагає вийти за межу уявлень, доступних дитині для безпосереднього спостереження, і показати те, що відсутнє територіально, в часі, чи просто невидиме дитині.

Тематична структура експозицій шкільного краєзнавчого музею має багато спільного з тематикою програм навчальних предметів, особливо, історії. При цьому програма передбачає вивчення історії краю на уроці, під час практичних занять, у позаурочний час, колективно і самостійно. Це створює сприятливі умови для участі в роботі шкільного музею майже кожного учня. Учні мають можливість відвідувати історичний гурток, приходити в музей після уроків, на перервах. Музей дає змогу широко використовувати музейні матеріали в навчально-виховному процесі.

До експонатів нашого шкільного краєзнавчого музею відносяться такі основні матеріали і предмети:

а) речові (знаряддя праці, зразки виготовленої продукції, предмети побуту, одяг, предмети домашнього побуту, військове спорядження, нумізматичні матеріали – монети, медалі, значки, листівки;

б) письмові (книги, газети, рукописи, листи, документи та ін.);

в) картографічні (карти, схеми, маршрути тощо);

г) образотворчі (фотографії, малюнки, живопис, ткацтво, вишивки і т. п.);

д) культові речі ( ікони);

е) меморіальні, особисті речі, книги з дарчими автографами та ін.

До експонатів музею відносяться і такі допоміжні матеріали і предмети: фото- і ксерокопії, моделі, муляжі, та інше. Велика роль шкільного музею у справі патріотичного виховання учнів, спрямованого на формування у молоді любові до рідного краю, громадянської свідомості, активної життєвої позиції, підвищення відповідальності за збереження історико - культурних цінностей рідної землі. Музей сприяє формуванню творчої особистості, яка має розв’язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечить не тільки виживання, а й прогрес нації, особистості, яка житиме в громадянському суспільстві. Цьому і сприяє активізація пошукової, науково-дослідницької роботи в галузі воєнної історії та історико-культурного краєзнавства. Музейна робота важлива не тільки у виховній роботі, а й у навчальній, сприяє підвищенню предметної і життєвої, соціальної компетенції учнів.

Незважаючи на те, що зараз немає окремого курсу « історія рідного краю», цей матеріал учні вивчають в курсі історії України. Матеріали з музею сприяють успішному наочному вивченню матеріалу про заняття населення в минулому, про розвиток господарства, промисли, побут, культуру...

На прикладі вивчення історії рідного краю треба показувати закономірність процесів економічного, соціального, політичного і культурного розвитку України.

В музеї вчитель поводить не тільки уроки - екскурсії, а й практичні заняття, зустрічі з цікавими людьми.

Діти в музеї можуть не тільки побачити, які знаряддя використовували землероби, а й взяти до рук, відчути ці предмети, імітувати роботу. Учні самі пояснюють призначення предметів побуту, давній посуд, пробують прасувати з допомогою рубеля, виясняють принцип роботи давніх ліхтариків тощо. Дозволяю брати і речові пам’ятки часів війни – гільзи від снарядів, патрони, каски, залишки гранат... Вражають учнів і фото- та документальні експонати – знайомі споруди в місті, що були розрушені у війну, фото остарбайтерів з індивідуальними наколеними номерами, похоронки, книжки червоноармійців. Хлопці приміряють каски, помічають сліди снарядів на них...

Учні впізнають фото рідних, знайомих людей, які прославляли рідне місто своїми подвигами і працею, пишаються ними. Від любові і пошани до рідного краю починається любов до Батьківщини, до України.

Школярі приймають участь і в поповненні матеріалів в музеї – приносять предмети побуту, монети, фотографії, гільзи від патронів...

На думку вчителя, музейна педагогіка – це продуктивна педагогіка, яку треба використовувати в школі. Вона допомагає виховати інноваційну особистість учня: духовно багату, соціально адаптовану, фізично здорову, громадянина -патріота, який розуміє своє значення у розбудові громадянського суспільства, бачить своє місце в ньому, самостійно обирає шлях.

Музейна педагогіка допомагає формуванню національної самосвідомості, відродженню духовності та історичної пам’яті українського народу.

В процесі спілкування в музеї, під час проведення уроків чи виховних заходів відбувається взаємодія між учнями і дорослими людьми, як правило, різних поколінь. Даний процес передбачає обмін інформацією, знаннями, думками, досвідом, почуттями, власними переживаннями, що надзвичайно важливо для формування соціальної компетентності дітей.

За час роботи вчителем історії дійшла висновку, що історію треба вчити ″проживати″ - переживати, відчувати, оцінювати, прогнозувати. І найголовніше, навчити любити історію, як своє життя – єдинонеповторне. Історія, на мою думку, комплексна наука, яка вбирає в себе всі інші науки, аналізує, ситнезує їх.

Пропоную розглянути фото учнів біля експозиціїй музею, які вчитель використовує в навчально-виховному процесі.

Досвід роботи Грищенко Анни Миколаївни

Автор: Грищенко Анна Миколаївна

Дата народження: 24.09.1972 р.

Освіта: Мелітопольський державний педагогічний університет – географічний факультет 1996р., історичний факультет 2006р.

Посада: вчитель історії і географії ЗОШ №4

Педстаж: 25 років

Категорія: І

ТЕМА ДОСВІДУ:

Методи проектів на уроках історії та географії.

МЕТА:

Сформувати свідомого учня як творчу особистість з високим рівнем культури та духовності, здатного до саморозвитку, мисленню, шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

АКТУАЛЬНІСТЬ:

Проектна діяльність – це особливий вид інтелектуальної діяльності, характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації, її творче перетворення в матеріалізований продукт (виріб, сценарій, плакат, реферат, стендову доповідь, мультимедійну презентацію тощо).

РЕЗУЛЬТАТИ:

Підвищення результативності навчання, інтерес до саморозвитку учнів, здатність до мислення шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

2010: ІІ місце в другому турі міської олімпіади з історії (учениця 8-го класу Дерюга Катерина). ІІ місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 8-го класу Дерюга Катерина).

2011: ІІ місце в другому турі міської олімпіади з історії (учениця 9-го класу Дерюга Катерина). ІІ місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 9-го класу Дерюга Катерина). ІІ місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 7-го класу Стрілець Вікторія).

2012: ІІ місце в другому турі міської олімпіади з історії (учениця 8-го класу Кавун Ганна). ІІ місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 8-го класу Стрілець Вікторія).

2013: ІІІ місце в другому турі міської олімпіади з історії (учениця 9-го класу Кавун Ганна). І місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 9-го класу Стрілець Вікторія). ІV місце в обласному турі олімпіади з географії географії (учениця 9-го класу Стрілець Вікторія).

2014: ІІ місце в другому турі міської олімпіади з географії (учениця 9-го класу Заяць Дар’я).

Досвід роботи Медведської Галини Василівни

Я, Медведська Галина Василівна, народилась у 1958 році у селі Богданівна, Приазовського району, Запорізької області. Із 1965 по 1975 роки навчалася у приазовській середній школі. Із 1975 по 1977роки працювала у колгоспі ім. Жданова.У 1981 році закінчила Запорізький Державний педагогічний інститут. Із 1981 працюю вчителем історії та правознавства у СШ №2 міста Токмака. Вчитель вищої категорії. Старший вчитель.
- допомогти учням побачити образи сучасності у світлі минулого;
- виховати людину – особистість, яка усвідомлює зміст і значення моральних вимог суспільства, здатна самостійно оцінювати власні вчинки і дії навколишніх, має тверді переконання, здатна до самооцінки і самовиховання.

v Педагогічне кредо

«Якщо твої плани розраховані на рік - сій хліб, якщо твої плани розраховані на десятиліття - посади дерево, якщо твої плани розраховані на віки - учи дітей».

Народна мудрість

v Науково – методична проблемна тема, над якою працюю: “ Використання інтерактивних форм і методів навчання на уроках історії та правознавства ”.

Ø Основні завдання роботи над темою:

- формувати престиж знань, спонукати учнів до самовдосконалення та самопізнання;

- залучення учнів до процесу розв'язання суспільних проблем через зміну особистої поведінки, активної участі у громадському житті на місцевому piвнi.

v Предмет досвіду

Застосування нових технологій навчання з метою активізації діяльності учнів, встановлення тісних стосунків між вчителем і учнями.

v Об’єкт вивчення

Співпраця учителя та учнів на уроках та в позаурочний час.

v Актуальність теми

В умовах економічної нестабільності ми маємо особливого учня, який формується, готується до складних життєвих доріг.

Школа є тією лабораторією, де навчають, виховують і відкривають можливості кожної дитини, допомагають їй розвивати власні потреби.

Досвід роботи

Сучасні філософські знання про світ, про людину змушують вчителів відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, пізнання невідомого, засновані на принципах діалогічності, толерантності, різні прийоми,засоби вивчення дійсності. Підготовка нового покоління до життя в суспільстві, в якому зростає складність його устрою і мобільність, - гарантія існування самого суспільства, культури, пов'язаної з самобутністю, традиціями, досвідом, цінностями.

Виходячи із нових реалій і потреб суспільства, ми повинні зрозуміти, що особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя, активно діяти і природно сприймати зміни. Узгодженість освітнього процесу, освітніх показників, які визначають його якість відповідно до вимог суспільства - це умова, без якої якісна освіта залишається лише на рівні розмов про неї.

Продовжуючи працювати так, як працювали раніше, ми не в змозі достатньо якісно виконувати головне завдання освіти - давати таку освіту, яка б дозволяла випускнику адекватно, природно сприймати дійсність, не виживати в суспільстві, а жити гідним життям, реалізовувати свої здібності.

Інноваційні підходи до організації навчально- пізнавального процесу покликані подолати розрив між освітою і вимогами життя.

Усі інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються на зміну кінцевого результату, виховання особистості, яка вміє самостійно діяти в шкільному та суспільному середовищах. На жаль, до цього часу якісним результатом все ж таки вважається високий рівень засвоєння знань, умінь, навичок учнями, а соціальний компонент, що виражається ступенем самостійності у розв'язанні проблем людського буття шляхом їх «вмонтовування » в реальність, залишається за межами уваги під час оцінювання якості освіти.

Інтерактивне навчання посідає чільне місце, щоб подолати ускладнення, які виникають у процесі навчання.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організує пізнавально - навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв'язує певні ситуації, проблеми, сприймаючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії «учень - інформація», «учень - ситуація», «учень - знання», «учень - проблема», «учень -учень», «учень - група» тощо.

Слід підкреслити, що основні функції інтерактивного навчання -пізнавально - навчальна і корекційно - рівнозначна. Орієнтація на одну з них або зменшення питомої ваги тієї чи іншої приводить до знецінювання цього методу і викликає розчарування в учителів, так як не дає очікуваних результатів.

Беручи за основу саму сутність «ін» - «звернення до себе », в інтерактивному навчанні важливішим виступає метод педагогічного впливу (супроводу) на пізнавально - навчальну діяльність дитини, за рахунок завдань, що потребують власних зусиль, самостійної діяльності, а не форма. У методі основним постає характер завдань, а формою лише визначаються зовнішні прояви спілкування, висловлення досягнутого, можливості групового, колективного обговорення створеного продукту, сформованої думки, доведення точки зору тощо.

Залежно від охопленості учнів, на уроках я застосовую такі форми інтерактивного навчання:

- парну (робота учня в парі з учнем, учителем тощо );

- фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або увесь клас);

- групову або кооперативну (усі учні активно навчають один одного);

-індивідуальну (самостійну) роботу учня.

Наприклад, при груповій формі організації інтерактивного навчання я даю учням випереджаючі індивідуальні інтерактивні підготовчі завдання, а при роботі в групах -обов'язково повинна бути спільна мета. Продукт індивідуальної праці використовується за роботи в групі для внесення коректив, змістовного поповнення, уточнення, вироблення спільної думки, формування висновків тощо. Але застосування цих технологій навчання виявив певні проблеми й ускладнення: знижується роль вчителя у навчальному процесі, неекономне витрачання часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Використання різних форм і методів навчання я здійснюю на будь-якому етапі уроку. Контроль за засвоєнням знань може мати різний характер і різні цілі, а здійснюватися за допомогою різних методів. Перевірка знань учнів, на мій погляд, має спрямовуватися не лише на з'ясування знань окремих учнів, але й на визначення рівня знань класу загалом. Кожному вчителю відомо, що не можна переходити до вивчення нової теми, не впевнившись у тому, що попередня засвоєна всіма учнями, оскільки позбутися прогалин у знаннях завжди важче. У практиці навчання для перевірки знань широко використовуються тестові завдання. Однак при такого роду перевірці учень просто впізнає (а іноді відгадує) відповіді. Під час індивідуального чи ущільненого (коли до дошки викликають одночасно двох-трьох учнів) опитування переважна частина учнів не бере участі в роботі класу. Фронтальне опитування дає можливість виявити лише загальну картину засвоєння матеріалу. Наведені недоліки індивідуального, ущільненого, фронтального та тестового опитувань, як свідчать спостереження, можна подолати, якщо використовувати комбіноване опитування. Воно складається з двох частин — письмової (практичної) частини, в якій беруть участь усі учні класу, та усної, в якій бере участь більшість учнів. Розгляньмо структуру комбінованого опитування. На виконання письмового (практичного) завдання я відводжу 10—12 хв (це завдання я заздалегідь виконую сам, щоб мати уявлення про послідовність окремих етапів роботи). У ході виконання завдання слідкую за роботою всього класу, аналізую хід виконання роботи, зіставляю результати роботи учнів з власними записами, фіксую наявні прогалини в знаннях учнів, іноді ліквідовую їх відразу ж на уроці, надаю в разі необхідності допомогу. Наприклад, у процесі складання порівняльних таблиць учні спочатку визначають ознаки, потім з'ясовують, які ознаки є спільними для цих об'єктів, а також те, чим вони відрізняються. Застосовувані додаткові форми контролю (взаємоперевірка, звіряння з дошкою, самоперевірка) полегшують вирішення поставленої задачі.

Головна особливість комбінованого опитування полягає в тому, що при одночасній роботі всього класу створюються умови для індивідуальної роботи з учнями. Питання для фронтальної бесіди формую, виходячи з результатів виконаного учнями завдання. У ході бесіди учні підводяться до вивчення нової теми. Завдання комбінованого опитування не повинні повторювати домашнього завдання (проведення його перевірки можна доручити учням до початку уроку).

Комбіноване опитування дає можливість використовувати проблемне навчання. Пізнавальні проблеми характеризуються застосуванням раніше засвоєних знань для одержання нових (визначення істотних ознак нового

поняття, порівняння, виявлення причини явища, висування гіпотез тощо). Постановка таких проблем можлива на кожному уроці, оскільки матеріал нової теми завжди спирається на раніше вивчений. Іноді я навмисно даю помилкові завдання, пропонуючи учням знайти в них помилки, визначити відсутність якихось умов.

Комбінована форма опитування підвищує ефективність уроку та в методичному відношенні дозволяє перевірити глибину знань, уміння застосовувати їх на практиці, поєднує перевірку знань учнів з навчанням. Під час перевірки учнів використовую такі види робіт: «Аукціон знань» — інформація учня, що виступав останнім, дає йому максимально високий бал за цей етап роботи й можливість одержати додатковий бал у тематичному оцінюванні з даної теми. «Щаслива відповідь» — усі учні класу стають активними учасниками змагання в знаннях між двома-трьома учнями, які повинні дати максимальну кількість відповідей на 10—15 сформульованих питань. У разі неправильної відповіді гравців учень, що не бере участі в грі, може віддати свою правильну відповідь одному з учасників змагання. Підтримує постійну увагу дітей при перевірці домашнього завдання й історична естафета, коли почата фраза продовжується другим учнем, а закінчується третім. Діти виявляють активність і тоді, коли оголошується прес-конференція з теми, що вивчається, де учні самі задають питання учню, викликаному до дошки й наділеному повноваженнями «знавця» з тієї чи іншої теми.

Цікавий для дітей і історичний хокей, коли кожен «кидок» — питання одного учня — має бути «відбитий» правильною відповіддю іншого.

Часто під час перевірки знань учнів використовую ісоричні диктанти, що значно економить час на уроці. Такі диктанти я починаю проводити у 6 класі. Перед проведенням диктанту пояснюю учням, як саме слід будувати відповідь. На дошці записую слова, які необхідно вставити. Читаю речення, або наперед записую завдання на окремих аркушах паперу і роздаю учням. Ці завдання вони і виконують. Цей диктант поступово підводить учнів до вивчення нової теми. Після написання диктанту, учні звіряють свої відповіді з відповідями на дошці, які підготовлені заздалегідь, але під час написання диктанту закриті. Це дає можливість протягом невеликого відрізку часу перевірити всіх учнів, як вони підготувались до уроку. А ще дає змогу учням самим перевіряти свої знання. При перевірці можна, щоб учні помінялись зошитами і перевіряли диктант один в одного. Це розвиває в учнів почуття власної гідності і відповідальності.

Стимулює активну роботу учнів на уроці й форма постановки питання: звичайна або в цікавій формі. Під час актуалізації опорних знань я ще готую різні завдання, які учні виконують на комп'ютері. Наприклад, користуючись програмою Microsoft Word ( я складаю схеми, а учні стрілками повинні вказати відповідність між даними положеннями. Завдання на комп'ютерах дітям виконувати дуже цікаво.

Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу сприяють багато які з методів навчання. Розкрию ті з них, які вважаю значущими у своїй роботі та які дозволяють досягти головного - чіткого, логічного, доказового, цікавого, пов'язаного з поясненням життєвих процесів засвоєння учнями нового. Велику увагу приділяю самостійній роботі учнів, повністю підтримуючи думку Л.М. Толстого про те, що лише ті знання є істинними, які одержані самостійно.

Одним з видів самостійної роботи є робота з підручником. Мета й задачі самостійної роботи з підручником в дидактиці визначаються чітко: цей вид роботи необхідний, оскільки він сприяє розвитку вміння працювати з книгою, вміння виокремлювати головне. Знання, одержані в результаті такої роботи, зазвичай вирізняються великою міцністю. Але я вважаю, що таку самостійну роботу при вивченні нового матеріалу можна застосовувати уже в старших класах (починаючи з класу 7) і спочатку даючи лише часткове вивчення деякого матеріалу, а не всієї теми. Форми роботи з підручником.

Пошук відповідей на питання, сформульовані в інструкційних картках, що роздаю учням заздалегідь. При підборі питань враховую

індивідуальні особливості учнів. Слабшим учням я готую запитання простіші, а сильнішим - складніші. Тобто, кожному учневі я готую індивідуальні запитання, на які вони повинні дати відповіді. Ще одна форма самостійної роботи, яку я використовую у своїй роботі, -формування самостійності під час проведення самостійних робіт на уроках ісорії, у поступовому переході від простого до складного, від окремого до загального. Під час таких самостійних робіт учні вчаться спостерігати, робити висновки. Щоб зберегти в учнів стійкий інтерес до виконання домашньої роботи, слід вселяти в них упевненість у тому, що робота їм по силах, і давати можливість переконатися в цьому під час перевірки.

Часто пропоную нестандартні форми виконання домашнього завдання:

- скласти історичну казку, або запропонувати цікаве питання для програми «Що? Де? Коли?»;.

- спробувати скласти оду певній темі;

- спробувати скласти вірш про певну історичну подію.

Домашні завдання на кожному уроці пропоную з урахуванням

індивідуальних особливостей учнів. Більшість учнів одержують завдання середньої складності, аналогічні класним роботам. Учні, які цікавляться

історією, одержують ускладнені завдання дослідницького характеру, що

значно допомагає вчителеві в проведенні уроків з цікавими повідомленнями, з якими виступають два-три учні. Ці уроки я проводжу наприкінці вивчення теми.

Застосування інтерактивних технологій дозволить збагатити уроки історії емоційним особистісно значущим матеріалом, надасть учням можливість вільно вибирати навчальні завдання відповідно до своїх здібностей, а отже рівень їх активності на уроці буде досить високим.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що застосування інтерактивних технологій на уроках історії допомагає:

1. Реалізувати державну політику, спрямовану на укріплення інтелектуального та духовного здоров'я нації.

2. Створити умови для саморозвитку та самоосвіти дітей.

3. Розвивати логічне мислення, пам'ять, спостережливість, емоційну та вольову сферу учнів.

4. Стимулювати пізнавальний інтерес учнів.

5. Підвищити рівень самостійності учнів.

6. Розширити навчально - виховні можливості уроку, що є основною формою організації навчальної діяльності, використовуючи при цьому різноманітні форми й методи пізнавальної діяльності.

Галерея уроків

11 клас. Друга світова війна

10 клас.Голод 1932-33 р.р.

Мої публікації:

Досвід роботи Полюховича Андрія Степановича

Загальноосвітня I-III ступенів школа №5 міста Токмака Запорізької області

Анкета педагога

Вчитель історії Полюхович Андрій Степанович

Дата народження: 5 листопада 1984

Контактная информация

Адрес:

Телефоны:

Email: vorobeyka5@gmail.com

Освіта: вища, Бердянський Державний педагогічний університет

Період навчання: 2002–2007. Соціально-гуманітарний факультет. Кафедра українознавства денне відділення. Спеціальність: історія. Квалификация: вчитель історії та українознавства.

Тема дипломної роботи: «Нестандартні уроки історії».

Робота

вчитель історії в школі № 1 місто Токмак: 2007 – 2009, вчитель історії ЗОШ №5 2009 і по сьогоднішній час. Маю ІІ атестаційну категорію. В 2010 проходив курси інструкторів з патріотичного виховання при ЗОЦПВМ. В 2015 році закінчив інструкторів з незалежного оцінювання якості освіти.

Публікації Полюхович А.С. «Наша перлина, наша святиня: Державний Прапор незалежної України»

// Герб.Прапор.Гімн. 20 років на варті незалежності Запоріжжя., Акцент Інвест-Трейд 2011.

Досвід роботи Скрипки Ю.А.

Застосування інтерактивних форм і методів роботи на уроках історії

як запорука формування високої пізнавальної активності учнів

Людина - це саморозвивальна система, що все пропускає через своє усвідомлення і свою душу. Згідно з цим твердженням мають змінитися ціннісні орієнтації вчителя і сучасної школи.

Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення процесів навчання і виховання, застосування перспективних технологій, створення умов для самонавчання, саморозвитку і самореалізації особистості учня.

На перший план виступає розвиток творчого потенціалу дитини, розкриття індивідуальних, самобутніх її здібностей.

Своє завдання, як вчителя історії я вбачаю у організації навчального процесу таким чином, щоб допомогти учням засвоїти базові знання; навчити методики здобуття нових знань; допомогти шукати себе кращого; створити умови для вільного самовизначення, для розвитку самостійної творчої особистості.

Для реалізації основної формули педагогіки життєтворчості особистості „Допоможи мені зробити це самому!" застосовую інноваційні технології навчання, виховання і розвитку.

Найкращий результат в навчанні дають такі методи:

1.Навчання з демонстрацією, експериментами - ЗО %; 2.Навчання в малій групі під час дискусії - 50%;

3.Навчання під час роботи в групі - 75%;

4.Навчання одним учнем іншого - 90%.

„ НАВЧАЮЧИ КОГОСЬ - УЧУСЯ САМ!"

Інноваційні методики спрямовані на те, щоб не давати готових відповідей, а націлювати учнів на творчий пошук, на формування власної думки.

Пропоную деякі форми роботи, які допомагають виховати цікавість і активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках математики.

АКТУАЛІЗАЦІЯ.

Велике значення має організаційний момент кожного уроку. Як правило, вдало обраний вид діяльності учнів на початку уроку налаштовує їх на плідну роботу протягом усіх 45 хвилин.

1.Можна провести етап актуалізації у вигляді історичної зарядки (5 кл)

Заздалегідь готуються декілька карток із найпростішими прикладами. Приклади подаються з відповідями (правильними і неправильними).Кожна вправа зарядки складається із двох рухів. Учитель по черзі показує класу картки, а учні у відповідь роблять певний рух. Наприклад: якщо відповідь правильна - руки вгору, неправильна - руки вперед. Зарядка може складатися із 2-3 вправ. Складання комплексів вправ можна доручити дітям.

Дається задача на тренування пам'яті, спостережливості, на пошук закономірностей за матеріалом, добре засвоєним школярами.

На другому етапі уроку відбувається усвідомлення нової інформації та ідей; На цій фазі навчання вчитель якнайкраще впливає на учнів, а вони підтримують свою зацікавленість роботою. На етапі рефлексії передбачається, що учні перетворюють отримані знання у своє власне бачення, починаючи висловлюватися, використовуючи нові ідеї, обмінюються думками одне з одним, формуючи свою точку зору.

На уроці створюються умови для забезпечення власної навчальної діяльності школярів, забезпечується інтерактивне спілкування між дітьми.

У своїй роботі та на своїх уроках я використовую такі інтерактивні методи навчання, як парна групова робота (кооперативне навчання) та колективно-групова робота.

За словами А. Маслоу, в людини переважають дві потреби — потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Один з найважливіших способів досягнення безпеки — це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи; це дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху, і відчути підтримку, яка дає можливість вийти далеко за межі їх нинішнього рівня знань і вмінь.

Під час кооперативного навчання важливими компонентами роботи є:

• позитивна взаємозалежність :один не може бути успішним, якщо не будуть
успішними всі;

• особистісна взаємодія, що стимулює діяльність: усне пояснення того, як
розв'язувати проблеми, передача друзям власних знань, перевірка розуміння
та обговорення досліджуваних понять, поєднання нового матеріалу з
вивченим;

• індивідуальна та групова підзвітність: група несе відповідальність за
досягнення своїх цілей, і кожен член групи відповідає за свою частину роботи,
а кожна особа встановлює, хто більше потребує допомоги і підтримки в ході
навчання;

• розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих
групах;

• обробка (аналіз) даних про роботу в групі.

Робота в групах і парах може бути організована як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок, бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Серед видів кооперативного навчання може бути:

1. Робота в парах, завдяки якій усі учні класу отримують можливість говорити, висловлюватись. Учні мають час подумати, обмінятись думками з партнерами, а потім уже озвучувати свої думки перед класом.

Під час роботи в парах можна швидко виконати такі вправи:

• обговорити короткий текст, завдання;

• сформулювати підсумок уроку;

• розробити разом питання до вчителя чи до інших учнів класу;

• проаналізувати вправу чи задачу;

• протестувати та оцінити один одного;

• дати відповіді на запитання вчителя;

• порівняти записи, зроблені в класі.

Об'єднуючи учнів у пари, потрібно заздалегідь визначити, хто з них буде висловлюватись першим, та встановити час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення, по закінченні часу кожна пара має представити результати своєї роботи.

2. Робота в малих групах, завдяки якій можна розв'язувати складні проблеми,
що потребують колективного розуму. Кожна група повинна виконати своє
завдання та представити результати роботи. У групі повинні бути розділені
ролі, кожен має відповідати за свою частку роботи. Висловлюватись повинні
всі по черзі, не перебиваючи один одного, утримуючись від оцінок та образ
учасників групи та врешті дійти до спільної думки.

Різновидом роботи в малих групах, які я використовую у своїй роботі, є така інтерактивна вправа, як «Пошук інформації». Потрібна тоді, коли необхідно доповнити те, що пояснив учитель, або доповнити інформацією, потрібної для виконання домашнього завдання, або якщо після лекції вчителя потрібно дати відповіді на запитання.

Джерелами пошуку інформації можуть бути: роздатковий матеріал, підручник, довідкова література, таблиці тощо.

3. Серед видів колективно-групового навчання у своїй роботі я використовую
такі інтерактивні вправи:

«Мікрофон»

Це технологія загально групового обговорення, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Робота може бути організована так:

- Клас ставить запитання (кілька запитань).

- Ручка (олівець тощо) виконує роль уявного мікрофона, який учні
передають один одному, по черзі беручи слово.

- Слово має тільки той, у кого в руках «уявний» мікрофон.

- Кожен має говорити швидко і логічно.

Така технологія застосовується мною дуже часто на етапі актуалізації опорних знань учнів або під час підбиття підсумків уроку.

«Мозковий штурм»

Це технологія колективного обговорення, яка використовується для вироблення розв'язання проблеми.

Мозковий штурм спонукає учнів проявити творчість та уяву, дає можливість вільно висловлювати свої думки. Мета цієї технології полягає в тому, щоб за обмежений час вислухати якомога більше ідей учнів.

Застосовується ця інтерактивна вправа під час розв'язання задач зі стереометрії, особливо таких, де потрібно вміти розв'язувати кілька простих планіметричних задач.

Ще одним важним питанням у разі застосування інтерактивних технологій на уроках історії є питання оцінювання учнів. Оскільки, крім традиційних критеріїв оцінювання, треба дати такі критерії, які б оцінювали вміння відстоювати свою думку, дати чітку аргументацію своєму викладачу з певного питання.

Тому серед способів оцінювання, які я застосовую на своїх уроках, можна

запропонувати такі:

1) Експрес-опитування — стислі письмові або усні відповіді (наприклад, за

допомогою технології «Мікрофон» (усно), графічний диктант, диктант

«Закінчити висловлення»), результати яких учні в парах перевіряють

самостійно прямо на уроці та виставляють один одному оцінки (від «1» до «12»

балів).

2)Тест — завдання, до кожного з яких пропонується 4 варіанти відповіді, а

учні повинні вибрати з них одну — правильну. Під час уроку аркуші, на яких

учні дали відповіді на запитання тесту, збираються і знову роздаються іншим

учням, усі разом обговорюємо правильні відповіді, одночасно перевіряючи аркуші своїх однокласників.

3)Фронтальне опитування — це докладне опитування учнів з теорії, де потрібно дати чітке обґрунтування теми, наводячи конкретні приклади для ілюстрацій своєї відповіді. Під час таких відповідей усі учні класу слідкують за поясненням і мають змогу задавати додаткові запитання.

4)Самостійна або контрольна робота, яка може тривати весь урок або його частину.

5) Спостереження — оцінювання учня під час роботи в групі, висування учнем ідей за «мозкового штурму», залежить від поведінки учня, його активності, внеску в роботу групи, узагальнень з боку учня.

6)Самооцінка, оцінка в парах.

Застосування інтерактивних форм та методів навчання на уроках математики дають змогу вчителю орієнтуватись на особистість учня як суб'єкта навчання, не привчати учня до «єдино правильних істин», до одноманітного бачення світу, а розвинути в дітей прагнення мислити під час розв'язання проблем, діяти.

Кожному вчителю потрібно пам'ятати В. О. Сухомлинського: «Не опікайте мене, не ходіть за мною, не розв'язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду і недовір'я, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я —самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора. Це — мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, чим ширший виднокруг відкривається переді мною, тим більше людей бачить мене. Від величі і безмежності того, що мені відкривається стає страшно. Мені потрібна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини тоді, коли опиратимусь на плече сильної і мудрої людини. Але мені соромно і боязко сказати про це. Мені хочеться, щоб усі вважали, що я сам, самостійно, своїми силами доберусь до вершини».

У зв'язку з цим, мудрі слова «Учень — не посудина, яку треба наповнити, а смолоскип, який треба запалити!» є актуальними в сучасних умовах роботи вчителя історії.

4. На уроках, метою яких є узагальнення і систематизація знань з вивченої теми, доцільніше ділити дітей на рівносильні групи, в які входять як слабші, так і сильніші учні. Але тоді завдання підбираються від простого до складного, щоб слабший учень не відчував себе дискомфортно, а сильний показав свою ґрунтовну підготовку з теми. Як елемент уроку можна використати роботу в парах або пропонувати для розв'язання проблемні завдання для цілої групи учнів. На таких уроках сильніший учень навчає слабшого непомітно, але результативно. Такий підхід дає можливість перевірити знання теоретичного матеріалу у всіх учнів за короткий час. Причому запитання ставлять учні іншої групи, і кожен зацікавлений в тому, щоб як задати вдале запитання, так і правильно відповісти на поставлене. На таких уроках, особливо у класах школи II ступеня, можна оцінювати запитання, відповіді або розв'язані завдання певною кількістю балів, і урок пройде у вигляді веселого змагання, що покращує емоційний стан учнів, сприяє психологічному розвантаженню, спонукає до кращої підготовки до уроку, згуртовує класний колектив, а найголовніше — розвиває логіку, мислення, знання і вміння, що є базою для вивчення інших предметів шкільного курсу. Оцінювання пропоную проводити учням. Група оцінює кожного учня, аргументуючи виставлений бал. Інколи групи не одразу можуть справедливо виставити бал, тому за такого оцінювання вчитель повинен корегувати цей процес і стежити за тим, щоб до кожної дитини було об'єктивне і доброзичливе ставлення.

За такого ж поділу класу на рівносильні групи під час уроків, метою яких є пояснення нового матеріалу, використовую такий прийом, як «учень-вчитель», де здібний учень пояснює частину нового матеріалу своїм однокласникам. З цим учнем проводжу попередню роботу, пояснюю йому основні важливі моменти теми, що починає вивчатися, на які потрібно акцентувати увагу та виділити особливо чітко. Така практика спонукає здібних учнів до активної пізнавальної та пошукової роботи і розвиває інтерес як до предмета історії, так і до професії вчителя.

Але така диференціація вимагає більше часу на підготовку вчителя до уроку. Варіант класної роботи одного ряду може бути одночасно й варіантом домашньої роботи для іншого. Тим учням, які мають здібності та виявляють інтерес до вивчення предмета, крім домашнього завдання, що є обов'язковим для всіх, пропонується ще й індивідуальна робота або окреме завдання. Такі учні допомагають у підготовці проблемних запитань та завдань для класу, відшукують цікаві задачі, історичні факти. Такий підхід сприяє підготовці здібних дітей до участі у шкільних та міських олімпіадах.

Все це загалом дає можливість гуманізувати навчально-виховний процес, розвинути творчі здібності учнів, допомагає кожній дитині відчути власну гідність, повірити у свої сили.

Методичне об'єднання вчителів історії та правознавства м.Токмака

Календар пам"ятних дат

Наші напрацювання

Анкета педагога

Комментариев нет:

Отправить комментарий